Головна

Мене звати Андрій, мені 25 років, і я керую першою українською компанією, яка виготовляє гравітаційні черевики КАЖАН (www.кажан.укр) У цьому невеликому тексті я хотів би розповісти про ідею створення нашого продукту. Почнемо здалеку. Я почав займатися на перекладині, мабуть, у 2 або 3 роки, коли ще тато допомагав мені підтягуватися, просто підіймаючи мене своїми руками. А коли пішов у школу, то жодна перерва не обходилася без вправ на турніку. Навіть на святковій лінійці до першого чи останнього дзвоника ми з пацанами у штанцях та піджаках, замість того, щоб слухати нудну лінійку крутили на перекладинах підйоми-перевороти, яйцекрутки і тд. 🙂 Словом, я любив турнік, а він любив мене. Потім, у 15 років, тато купив справжню штангу із олімпійським грифом + лавку для жиму лежачи. Це вже були не жарти. Почався серйозний кач із серйозним залізом. Тривав він рівно рік, потім я пішов в університет і забив на качалку, бо були дівчата, гуртожиток і купа інших цікавих речей, які забирали весь вільний час. І так тривало до тих пір, поки університет не закінчився. Я твердо вирішив відновити заняття культуризмом, підійшов грунтовно: купив 3 томи “Сучасної енциклопедії бодібілдингу” від Шварца, щоб озброїтися теоретично. Почав читати, складати програми і всіляке-таке. Готувався, якщо коротко. В одному із томів я натрапив на перелік спортивного обладання, які Арнольд рекомендував використовувати у своїх тренуваннях. Перше, що одразу кинулося мені в очі (а я попри це все, ще й великий любитель фізики, космосу та астрономії) – надпис “Гравитационные ботинки” і фотка, яку можете бачити у цьому тексті. Що за прикол? Які гравітаційні ботінки? Почав читати, потім погуглив, ще раз погуглив і зрозумів, що я нічого не знав у своєму житті 🙂 У мене виникло велике бажання повисіти головою вниз у той же момент часу. Мене переслідувало відчуття, що мій хребет вже як у старого діда, що мені терміново треба розправитися та випростатися по-справжньому і у цьому мені мали допомогти гравітаційні черевики. Відкрив усі інтернет магазини України де таке чудо продавалося і почав вибирати. Варіантів два: дорогі моделі із металу, або трішки дешевші із шкіри. Другий варіант відкинув одразу (шкіра слабенька, псується, нагризає і тд. + у всіх оглядах рекомендували брати металеві, професійні). Падати головою об грунт із перекладини я не мав жодного бажання, тому зупинився на черевиках із металевою основою. Ціни були різні: від 1400грн до 4500грн. Це було надто дорого для мене. Реально дорого, враховуючи що я от-от перестав отримувати студентську стипендію у 730 грн. Прибамбас для качалки за 2 стипендії??? Я добре орієнтуюся у фізиці та кресленнях – зроблю сам, подумалось. Поміряв ноги, пропорції, накидав креслення, покатався по місту, повибирав складові, поторгувався з магазинами, відвіз це все в цех, показав креслення – кажу: “Робіть, от я вам все привіз.” Зробили. Я тоді бігом, руки в ноги, і вйо до турніка. Висів довго. Мабуть, хвилин з 15. Аж посинів…. але як мені було добре… я ж їх сам сконструював!!! Потім почалися випробування. Я важу 90 кг. Підклав ковдру і спробував висіти на одній нозі – витримало, розгойдався – теж витримало. Оглянув конструкцію – все ок, все на своїх місцях. Потім в цеху перевірили вже нормально, на апаратурі. А далі, все просто – народ почав зглядатися, як я вишу щодня головою вниз, потім почали підходити та питати що це і навіщо, ще пізніше хтось собі захотів, я зробив та продав. Через друзів назбиралося кілька замовлень і появилася ідея зробити сайт, найняти працівників і пустити це все “В колію”. Що я теж зробив і зараз Ви тут, робите частинку історії компанії “КАЖАН”. У мене все, гарного дня!